Воєнний стан: навіщо Путіну бій за Азовське море та що робити Україні

Остання неділя осені виявилася напрочуд гарячою. Драматичний розвиток подій у Керченській протоці та акт агресії з боку Росії спричинили рішення РНБО про запровадження воєнного стану, яке має затвердити Верховна Рада.

Кілька деталей, на які варто звернути увагу. Напередодні інциденту поблизу Керченського мосту між російськими та українськими військовими кораблями в окупованому Криму побував Володимир Путін, який провів там засідання державної ради. Наприкінці минулого тижня «Левада-центр» зафіксував рекордно низький за останні роки рейтинг російського президента (за нього готові проголосувати всього 40% громадян РФ). Показово, що головну ударну силу в інциденті становлять судна російських прикордонників, які підпорядковуються ФСБ.

Читайте також: Воєнний стан: що це означає для українців

Таран українського буксира «Яни Капу» вп’ятеро більшим російським кораблем «Дон» вранці 25 листопада нагадував штовханину озброєних молодиків, які до пори до часу не застосовують зброю. «Яни Капу» разом з двома МБАКами здійснював перехід з Одеси до Маріуполя, але російські кораблі не допустили їх входження до Азовського моря, порушивши норми морського права та договір про Азовське море як внутрішні води РФ та України. Потім росіяни заблокували Керченську протоку, а коли українські кораблі вирішили повертатися на базу в Одесі – відкрили по них вогонь і захопили. У полоні опинилися понад 20 українських моряків, кілька з них поранені.

Нагадаю, що у 2014 році Росія прагнула відрізати азовські та чорноморські порти від решти України, аби практично перекрити головні експортно-імпортні ворота нашої держави. Тоді ці плани було зірвано. У 2018 році Кремль завершив будівництво Керченського мосту, після чого російські прикордонники почали прискіпливо оглядати кораблі, які прямували до Маріуполя та Бердянська або йшли звідти. І експортери, і судновласники зазнали значних збитків.

Логіка дій Росії цілком зрозуміла: вона намагається спровокувати дестабілізацію у Приазов’ї – частині колишнього електорального заповідника Партії регіонів, на який продовжують розраховувати проросійські політичні сили. Саме вони активно просувають ідею миру з Росією, при цьому не уточнюючи, що перед тим Україні доведеться капітулювати перед агресором. Військові сил ООС неодноразово проводили різноманітні навчання на узбережжі Азовського моря, демонструючи власну готовність дати відсіч можливому десанту російських військ. Втім, військові експерти відзначають, що для подібного розвитку ситуації РФ не володіє достатнім потенціалом.

Російська версія про «порушення кордону» українськими кораблями не витримує критики, оскільки Азовське море є внутрішніми водами Росії та України у відповідності з договором 2003 року, укладеним після конфлікту навколо острову Коса Тузла. Він передбачає безперешкодне використання акваторії Азова російськими та українськими цивільними та військовими кораблями. Цікаво, що російське агентство РІА «Новості» заявило про начебто обстріл українськими військовими окупованого Донбасу з важкої артилерії, і цю інформацію оперативно підхопили навіть ліберальні російські медіа.

Реакція української влади була, мабуть, єдино можливою у цій ситуації. Після наради Воєнного кабінету, скликаного президентом, відбулося засідання РНБО, на якому було ухвалено рішення про запровадження воєнного стану. Його має затвердити Верховна Рада, яка збереться на закрите позачергове засідання о 16 годині 26 листопада. Проте у позитивному рішенні парламентаріїв практично не доводиться сумніватися: надто очевидним був акт російської агресії проти України.

Дивною виглядає позиція верховного представника ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки Федеріки Могеріні, яка закликала обидві сторони конфлікту до стриманості. Зрозуміло, що ЄС сьогодні більше опікується Brexit-ом, однак навряд чи настільки, щоб ігнорувати агресивні дії Росії. НАТО закликав Кремль забезпечити безперешкодний доступ українських кораблів до азовських портів. США скликають засідання Ради Безпеки ООН, щоб обговорити ситуацію, яка склалася.

Очевидно, що події будуть розгортатися стрімко. Україні життєво важливо визначити та захистити власні національні інтереси, адже «віджимання» Азову створює серйозну загрозу для безпеки нашої держави. Не менш цікавими є дії наших західних партнерів, які цього разу отримали неспростовні докази агресивної поведінки Росії.

Євген Магда, Інститут світової політики, спеціально для НАРОДНОЇ ПРАВДИ

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *