«Будемо стояти стільки, скільки треба»: бійці ЗСУ дали жорстку відсіч ворогу в Авдіївці

В Авдіївці проросійські бойовики, не зважаючи на будь-які домовленості про перемир’я та припинення вогню, продовжують обстрілювати позиції Збройних сил України.

Від авдіївської промзони, яку українська армія зайняла ще у 2016 році, не залишилось майже нічого. 

Читайте також: Запеклий бій під Авдіївкою: який трофей здобули українські воїни

Понівечені та зруйновані будинки, тонни осколків від снарядів під ногами – так виглядають околиці Авдіївки. До позицій проросійських бойовиків менше, ніж 100 метрів, тому на цій ділянці фронту обстріли постійні.

З одного боку – окупована Ясинувата, а з іншого – підступи до Донецька. Навіть можна побачити прапор псевдо ДНР з написом «Батальйон Восток». Але, за словами українських бійців, цей батальйон стоїть тільки на передній лінії, а далі позиції займають російські військові.

Бойовики не стоять так близько на нульовому рубежі, а «працюють» далі й з зовсім інших калібрів. Ці позиції займають люди, яких не шкода. Для них вони просто м’ясо,
– сказав військовослужбовець ЗСУ Фокс.

Боєць ЗСУ Фокс
Боєць ЗСУ Фокс

Наразі ворог не застосовує великокаліберну зброю, адже відстані між позиціями надто малі й можна зачепити своїх. Натомість стрілецька зброя та гранатомети тут річ буденна. Раптом терористи відкрили вогонь просто серед білого дня.

Боєць ЗСУ Фокс зазначив, що обстріл здійснений по сусіднім позиціям, швидше за все, ворог просто намагається залякати українських захисників. Згодом, після застосування бойовиками гранатометів українці були змушені відповісти.

Обстріли в Авдіївці
Обстріли в Авдіївці

Для цивільної людини така картина виглядає, можливо, моторошно, але для цих хлопців – це звичайна цілодобова робота, яку вони виконують відмінно. Захисники України хочуть, аби решта країни не забувала, що тут, в авдіївських руїнах, та на інших ділянках фронту, українські чоловіки та жінки забезпечують нам всім мирне життя.

Насправді війна недалеко, всього 300 кілометрів до Харкова. Проте зараз всім стало байдуже, а раніше було зовсім не так. Ми будемо стояти стільки, скільки треба, бо якщо не ми – то хто,
– військовослужбовець ЗСУ Іван.